Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
полеглий — [поле/глией] м. (на) лому / л ім, мн. л і … Орфоепічний словник української мови
полеглий — 1 дієприкметник від: полягти загинути полеглий 2 дієприкметник про рослини полеглий 3 іменник чоловічого роду, істота загибла людина … Орфографічний словник української мови
полеглість — лості, ж. Стан за знач. полеглий 2) … Український тлумачний словник
пониклий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до поникнути. 2) у знач. прикм. Похилений. 3) у знач. прикм. Полеглий (про траву, злакові). 4) у знач. прикм. Який звисає, звислий. 5) у знач. прикм. Пригнічений. || перен. Який має похмурий вигляд … Український тлумачний словник
